Тимчасова інструкція по організації охоронних зон та зон регулювання забудови для пам'ятників культури Української РСР

  • PDF
  • Друк
  • e-mail

ТИМЧАСОВА   ІНСТРУКЦІЯ ПО   ОРГАНІЗАЦІЇ   ОХОРОННИХ   ЗОН ТА   ЗОН   РЕГУЛЮВАННЯ   ЗАБУДОВИ ДЛЯ  ПАМ'ЯТНИКІВ  КУЛЬТУРИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР

Затверджена Держбудом УРСР
і Міністерством культури УРСР за погодженням
з Українським товариством охорони
пам'ятників історії та культури9 серпня 1968 року

Охоронні   зони   пам'ятників   культури   (архітектури, мистецтва, археології та історії) і зони регулювання за­будови в районах розташування цих пам'ятників вста­новлюються відповідно до «Положення про охорону пам'ятників культури», затвердженого Постановою Раді Міністрів СРСР від  14 жовтня  1948 р. № 3898   (п. «в» ст.  20;  п. «в» ст. 26;  ст. 29);  «Інструкції  про порядок обліку, реєстрації, утримання та реставрації пам'ятники архітектури», затвердженої на виконання наведеної постанови   (п.   19);  «Положення  про  охорону  пам'ятники культури на території Української РСР», затвердженою постановою Ради Міністрів УРСР від 30 грудня 1948 р. № 3076,  (п. «в» ст. 20; п. «в» ст. 26; ст. 29); «Будівельних   норм   і  правил»   (частина   II,   розділ   К,   глава   21 затверджених   Державним   Комітетом   Ради   Міністрі СРСР у справах будівництва 7 травня 1966 року  (п. 6-д; п. 2. 13; п. 2. 40), та постанови Ради Міністрів УРСІ від 20 лютого 1967 року № 125 «Про стан і заходи : дальшому  поліпшенню охорони  та  збереження  пам'ят­ників архітектури, мистецтва, археології та історії Української РСР» (п. 2е).

А. Охоронні зони

1. Охоронні зони встановлюються для окремих па­м'ятників або їх груп з метою забезпечення збереження цих пам'ятників та їх історичного і природного оточен­ня, виділення серед навколишньої забудови, створення належних умов для виявлення та використання архі­тектурно-художніх і культурно-історичних якостей па­м'ятників, масового ознайомлення з ними населення та туристів.

2. Проекти границь та благоустрою територій охо­ронних зон складаються спеціалізованими проектними організаціями (бажано в комплексі з проектами рестав­рації або консервації пам'ятників) на топографічній основі масштабу 1 : 500 – 1:1000 за програмним завдан­ням, яке видають органи охорони пам'ятників.

3. Границі охоронних зон визначаються з урахуван­ням існуючих границь (вулиці, квартали, сквери тощо) та історичної топографії місцевості. Найменшим відда­ленням границі охоронної зони від пам'ятника слід вва­жати 50 метрів.

4.  Проекти благоустрою територій охоронних зон по­винні складатись на підставі наукового дослідження пам'ятників та їх територій, передбачати комплекс ре­ставраційних, консерваційних, архітектурно-планіровочних та інженерно-технічних заходів, спрямованих на до­сягнення зазначеної в п. 1 мети, визначати черговість здійснення цих заходів.

5. Границі охоронних зон та проекти благоустрою їх територій розглядаються з участю місцевих організацій Українського товариства охорони пам'ятників історії та культури, погоджуються з Держбудом УРСР та Міні­стерством культури УРСР і затверджуються виконкома­ми обласних, Київської і Севастопольської міських Рад депутатів трудящих.

6. Без затверджених у зазначеному порядку проектів або відповідного в кожному окремому випадку дозволу органів охорони пам'ятників, в охоронних зонах заборо­няється:

а) будівництво нових споруд, знесення, добудова або перебудова існуючих споруд, які не є пам'ятниками архі­тектури, розборка або зміна форм руїн, особливо з ме­тою добування будівельних матеріалів;

б) прокладання нових шляхів, проведення робіт по планіровці території, влаштування нових або засипці існуючих водоймищ, риттю траншей для підземних кому­нікацій (водопровід, каналізація, телефон тощо), а та­кож  прокладання  повітряних  електричних,  телефонних

та інших мереж;

в)      порубка дерев та чагарників, а також самовільне насадження їх як в безпосередній близькості до пам'ят­ників, так і в інших частинах охоронних зон;

г)       розорювання земель для сільськогосподарського використання, розробка кар'єрів для добування піску, глини, каменю або інших матеріалів, а також проведен­ня будь-яких археологічних досліджень;

д)      будь-які зміни зовнішнього та внутрішнього ви­гляду пам'ятників (прибудова та перебудова), кріплення щитів для оголошень та реклам, тросів, кронштейнів, болтів різного призначення тощо.

7. Границі охоронних зон визначаються в натурі в присутності представників виконкомів відповідних місь­ких, селищних або сільських Рад депутатів трудящих та представників установ, підприємств або організацій, які використовують приміщення в будинках, що розташовані в охоронній зоні.

Б. Зони регулювання забудови

1. Зони регулювання забудови встановлюються нав­коло окремих пам'ятників, в районах розташування груп (ансамблів) пам'ятників та в старовинних районах населених місць з метою збереження характеру природ­ного й архітектурного оточення пам'ятників та планіровки, що історично склалися, виявлення та використання архітектурно-художніх і містобудівних якостей пам'ят­ників в сучасній забудові міст.

2. Границі зон регулювання забудови визначаються при  складанні  генеральних планів  міст,  селищ та  сіл і   є  їх  обов'язковою   складовою   частиною.   На   основі креслення   генерального   плану   повинні   бути   нанесені всі пам'ятники культури, їх охоронні зони та зони регу­лювання  забудови.  У  випадках,  коли  це  не  зроблено при розробці генерального плану, додатково складають-окремі схеми в масштабі топографічної основи плану.

3.  Проекти детальної планіровки зон регулювання забудови розробляються в масштабі 1 : 2000 за програм­ним завданням, погодженим з органами охорони пам'ят­ників. Ці проекти повинні передбачати створення сучас­них архітектурних ансамблів з включенням в них па­м'ятників архітектури, вирішувати питання етажності та щільності забудови, благоустрою й озеленення тери­торії тощо. Забороняється розміщувати поблизу пам'ят­ників промислові підприємства, транспортні, складські та інші споруди, які забруднюють територію, повітряні та водні басейни. В пояснювальній записці до проекту необхідно подати історичні відомості про територію зони і розташовані на ній пам'ятники, обґрунтування пропо­нованих архітектурно-планіровочних заходів.

4.  Границі зон регулювання забудови (коли вони не затверджені в складі генерального плану) та проекти їх детальної планіровки розглядаються, погоджуються і за­тверджуються в такому ж порядку, як і границі та про­екти благоустрою охоронних зон (розділ А, п. 5).

5.      Нове будівництво або проведення будь-яких архі­тектурно-планіровочних заходів в зонах регулювання забудови можуть здійснюватись лише на підставі про­ектів,  затверджених у наведеному вище порядку.

Ця тимчасова інструкція викладає основні положення по визначенню охоронних зон та зон регулювання забу­дови для пам'ятників архітектури, мистецтва, археоло­гії та історії і призначена для проведення практичної роботи по встановленню охоронних зон та зон регулю­вання для пам'ятників на території УРСР.

 

ТИМЧАСОВА   ІНСТРУКЦІЯ ПО   ОРГАНІЗАЦІЇ   ОХОРОННИХ   ЗОН ТА   ЗОН   РЕГУЛЮВАННЯ   ЗАБУДОВИ ДЛЯ  ПАМ'ЯТНИКІВ  КУЛЬТУРИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР

 

Затверджена Держбудом УРСР

і Міністерством культури УРСР за погодженням

з Українським товариством охорони

пам'ятників історії та культури

9 серпня 1968 року

 

Охоронні   зони   пам'ятників   культури   (архітектури, мистецтва, археології та історії) і зони регулювання за­будови в районах розташування цих пам'ятників вста­новлюються відповідно до «Положення про охорону пам'ятників культури», затвердженого Постановою Раді Міністрів СРСР від  14 жовтня  1948 р. № 3898   (п. «в» ст.  20;  п. «в» ст. 26;  ст. 29);  «Інструкції  про порядок обліку, реєстрації, утримання та реставрації пам'ятники архітектури», затвердженої на виконання наведеної постанови   (п.   19);  «Положення  про  охорону  пам'ятники культури на території Української РСР», затвердженою постановою Ради Міністрів УРСР від 30 грудня 1948 р. № 3076,  (п. «в» ст. 20; п. «в» ст. 26; ст. 29); «Будівельних   норм   і  правил»   (частина   II,   розділ   К,   глава   21 затверджених   Державним   Комітетом   Ради   Міністрі СРСР у справах будівництва 7 травня 1966 року  (п. 6-д; п. 2. 13; п. 2. 40), та постанови Ради Міністрів УРСІ від 20 лютого 1967 року № 125 «Про стан і заходи : дальшому  поліпшенню охорони  та  збереження  пам'ят­ників архітектури, мистецтва, археології та історії Української РСР» (п. 2е).

 

 

А. Охоронні зони

 

1. Охоронні зони встановлюються для окремих па­м'ятників або їх груп з метою забезпечення збереження цих пам'ятників та їх історичного і природного оточен­ня, виділення серед навколишньої забудови, створення належних умов для виявлення та використання архі­тектурно-художніх і культурно-історичних якостей па­м'ятників, масового ознайомлення з ними населення та туристів.

2. Проекти границь та благоустрою територій охо­ронних зон складаються спеціалізованими проектними організаціями (бажано в комплексі з проектами рестав­рації або консервації пам'ятників) на топографічній основі масштабу 1 : 500 – 1:1000 за програмним завдан­ням, яке видають органи охорони пам'ятників.

3. Границі охоронних зон визначаються з урахуван­ням існуючих границь (вулиці, квартали, сквери тощо) та історичної топографії місцевості. Найменшим відда­ленням границі охоронної зони від пам'ятника слід вва­жати 50 метрів.

4.  Проекти благоустрою територій охоронних зон по­винні складатись на підставі наукового дослідження пам'ятників та їх територій, передбачати комплекс ре­ставраційних, консерваційних, архітектурно-планіровочних та інженерно-технічних заходів, спрямованих на до­сягнення зазначеної в п. 1 мети, визначати черговість здійснення цих заходів.

5. Границі охоронних зон та проекти благоустрою їх територій розглядаються з участю місцевих організацій Українського товариства охорони пам'ятників історії та культури, погоджуються з Держбудом УРСР та Міні­стерством культури УРСР і затверджуються виконкома­ми обласних, Київської і Севастопольської міських Рад депутатів трудящих.

6. Без затверджених у зазначеному порядку проектів або відповідного в кожному окремому випадку дозволу органів охорони пам'ятників, в охоронних зонах заборо­няється:

а) будівництво нових споруд, знесення, добудова або перебудова існуючих споруд, які не є пам'ятниками архі­тектури, розборка або зміна форм руїн, особливо з ме­тою добування будівельних матеріалів;

б) прокладання нових шляхів, проведення робіт по планіровці території, влаштування нових або засипці існуючих водоймищ, риттю траншей для підземних кому­нікацій (водопровід, каналізація, телефон тощо), а та­кож  прокладання  повітряних  електричних,  телефонних

та інших мереж;

в)      порубка дерев та чагарників, а також самовільне насадження їх як в безпосередній близькості до пам'ят­ників, так і в інших частинах охоронних зон;

г)       розорювання земель для сільськогосподарського використання, розробка кар'єрів для добування піску, глини, каменю або інших матеріалів, а також проведен­ня будь-яких археологічних досліджень;

д)      будь-які зміни зовнішнього та внутрішнього ви­гляду пам'ятників (прибудова та перебудова), кріплення щитів для оголошень та реклам, тросів, кронштейнів, болтів різного призначення тощо.

7. Границі охоронних зон визначаються в натурі в присутності представників виконкомів відповідних місь­ких, селищних або сільських Рад депутатів трудящих та представників установ, підприємств або організацій, які використовують приміщення в будинках, що розташовані в охоронній зоні.

 

Б. Зони регулювання забудови

 

1. Зони регулювання забудови встановлюються нав­коло окремих пам'ятників, в районах розташування груп (ансамблів) пам'ятників та в старовинних районах населених місць з метою збереження характеру природ­ного й архітектурного оточення пам'ятників та планіровки, що історично склалися, виявлення та використання архітектурно-художніх і містобудівних якостей пам'ят­ників в сучасній забудові міст.

2. Границі зон регулювання забудови визначаються при  складанні  генеральних планів  міст,  селищ та  сіл і   є  їх  обов'язковою   складовою   частиною.   На   основі креслення   генерального   плану   повинні   бути   нанесені всі пам'ятники культури, їх охоронні зони та зони регу­лювання  забудови.  У  випадках,  коли  це  не  зроблено при розробці генерального плану, додатково складають-окремі схеми в масштабі топографічної основи плану.

3.  Проекти детальної планіровки зон регулювання забудови розробляються в масштабі 1 : 2000 за програм­ним завданням, погодженим з органами охорони пам'ят­ників. Ці проекти повинні передбачати створення сучас­них архітектурних ансамблів з включенням в них па­м'ятників архітектури, вирішувати питання етажності та щільності забудови, благоустрою й озеленення тери­торії тощо. Забороняється розміщувати поблизу пам'ят­ників промислові підприємства, транспортні, складські та інші споруди, які забруднюють територію, повітряні та водні басейни. В пояснювальній записці до проекту необхідно подати історичні відомості про територію зони і розташовані на ній пам'ятники, обґрунтування пропо­нованих архітектурно-планіровочних заходів.

4.  Границі зон регулювання забудови (коли вони не затверджені в складі генерального плану) та проекти їх детальної планіровки розглядаються, погоджуються і за­тверджуються в такому ж порядку, як і границі та про­екти благоустрою охоронних зон (розділ А, п. 5).

5.      Нове будівництво або проведення будь-яких архі­тектурно-планіровочних заходів в зонах регулювання забудови можуть здійснюватись лише на підставі про­ектів,  затверджених у наведеному вище порядку.

Ця тимчасова інструкція викладає основні положення по визначенню охоронних зон та зон регулювання забу­дови для пам'ятників архітектури, мистецтва, археоло­гії та історії і призначена для проведення практичної роботи по встановленню охоронних зон та зон регулю­вання для пам'ятників на території УРСР.